Власний особистісний і педагогічний портрет

Власний особистісний і педагогічний портрет 

Професія вчителя – це вічний екзамен… на мужність і чесність, порядність й добро…

Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен  урок вчителя — це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа правового, морального, етичного, духовного зростання.    

Кожен  урок для мене  – подія, відкриття, свято праці та творчості, пізнання істини, вибір власної позиції, формування правового світогляду.

Відносини "вчитель-учень", на мою думку, треба будувати так, щоб це дозволяло вчити всіх і дати кожному впевненість в тому, що він досягне успіху. Успіх надихає учня, а удача надихає вчителя. Любов - велика помічниця. Й. Гете говорив: "Учатся у того, кого любят". Але люблять того, хто сам вміє любити, хто віддає своє серце і душу.

«Я – вчитель!» - завжди промовляю ці слова з особливим почуттям. Я бачу свою задачу в першу чергу в тому, щоб виховати людину, яка  вміє мислити, співпереживати і співчувати, аналізувати свою діяльність та робити висновки.

Впевнена, що вчити і виховувати може лише той, хто сам наполегливо вчиться. Вчителю просто необхідно багато вчитись, опановувати нові технології.  Постійно, кожен день іти далі, пізнавати нове. Інтерес до вчителя і його предмету зникає тоді, коли його самого перестає цікавити те, чого він навчає. Вчитель сам повинен бути готовий вчитися із задоволенням. Досконалість не знає меж, а отже, і самовдосконалення, і робота над собою - нескінченні.

Моя робота – улюблений спосіб пізнання, творчості, спілкування, самовираження. Мої  учні – однодумці, що довірили мені частку своєї долі. Всім цим  намагаюся розпоряджатися мудро, й тільки в цій роботі бачу себе. Не уявляю свого життя без допитливих дитячих очей, лагідних усмішок, без радощів  перших успіхів.

Це – моє покликання.